ВИХОВУЄМО САМОСТІЙНІСТЬ ГРОЮ

ГРА – ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ВИХОВАННЯ САМОСТІЙНОСТІ ДОШКІЛЬНЯТ

Реалізуючи вимоги програм розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» та «Впевнений старт», педагоги мають спрямовувати організацію життєдіяльності дітей на широке розгортання і збагачення специфічних дитячих форм діяльності – ігрової, практичної, образотворчої, комунікаційної, що сприяє переходу дошкільника від зовнішньої регуляції його поведінки дорослим до саморегуляції – здатності дитини покладатися на власні сили, діяти самостійно, відповідально, розсудливо, справедливо, креативно.

Гра – оптимальний засіб всебічного розвитку дитини, що допомагає розширити і поглибити уявлення про навколишній світ, формувати базові якості, задовольняє соціальні і власні потреби дитини.

Гра неоднорідна. Кожен вид гри виконує свої функції у розвитку, вихованні та навчанні дітей.

Сучасна педагогіка найчастіше послуговується такою класифікацією ігор :

• творчі ігри – сюжетно-рольові, режисерські, театралізовані (ігри-драматизації) та будівельно - конструктивні;

• ігри з правилами – дидактичні та рухливі.  

Значення творчих ігор у вихованні самостійності дитини

Формування базових якостей особистості дитини, зокрема самостійності, значною мірою залежить від належної організації життєдіяльності та взаємодії з найближчим оточенням. Саме тому програма передбачає створення таких умов для організації діяльності дітей, зокрема ігрової, що спонукали б кожну дитину до максимального прояву самостійності, реалізації своїх задумів і бажань. Ігровій діяльності дитина присвячує найбільше свого часу. Але ступінь самостійності дитини під час ігрової діяльності залежить не лише від створення умов, але й від інших чинників, серед яких зокрема:

• вікові можливості;

• обсяг знань про навколишній світ, людські стосунки, художню літературу тощо;

• рівень комунікаційних умінь та навичок;

• індивідуальні особливості.

Ігрова діяльність формується поступово – від елементарних ігрових дій до сюжетно-рольової і режисерської гри, в якій дитина самостійно розгортає сюжет і всі ролі виконує сама. Процес формування ігрових умінь передбачає поєднання самостійної і організованої діяльності дітей.

Творча гра – це вільна самостійна діяльність, що здійснюється з особистої ініціативи дитини. Така гра є проявом самостійності та творчості дитини.

Педагогічна цінність творчої гри полягає у тому, що в її процесі крім взаємин, обумовлених змістом, ролями, правилами, виникають реальні стосунки, які є основою організації дитячого товариства.

Виникнення сюжетно-рольової гри

Інтерес до сюжетно-рольових ігор виникає у дітей з 3-4 років. У цей період у дитини з’являються потреби, пов’язані з усвідомленням її взаємин з дорослими, бажання активно брати участь у їхньому житті. Саме ці потреби і слугують мотивом ігрової діяльності. Відображення дитиною навколишньої діяльності відбувається шляхом прийняття на себе певної ролі.

Соціалізація дитини у грі.

Виконуючи взяту на себе роль, дошкільник вживається в довкілля без примусу, добровільно. У процесі гри дитина виходить з під опіки дорослого, діє самостійно, вільно, проявляючи свої бажання.

Розширення уявлень дітей про навколишню дійсність, про людину, її діяльність, вчинки, відносини істотно впливає на розвиток сюжету гри. Беручи на себе роль та встановлюючи міжособистісні стосунки, дитина підкоряється певним правилам поведінки. Ці правила встановлюються самою дитиною і розглядаються у психології як правила внутрішнього самовизначення, самообмеження.

Сюжетно-рольова гра – перша спроба соціальних сил і перше їх випробування. її педагогічна цінність у тому, що в процесі гри окрім стосунків, що диктує сюжет або правила гри, виникають стосунки іншого роду – вже не умовні, а реальні, дійсні, що регулюють поведінку дітей. Під час гри виникають умови для вправляння у трудових навичках і морально-етичній поведінці, формуються базові якості особистості, зокрема:

·        самостійність;

·        ініціативність

·        активність;      

·        цілеспрямованість тощо.

Створення предметно-ігрового середовища

Для того щоб ігрова діяльність розвивалася успішно, насамперед необхідно потурбуватися про її оснащення. Усі види іграшок у групі слід підбирати з урахуванням віку, інтересів дітей та завдань їх розвитку, виховання, навчання.

У групах для дітей молодшого дошкільного віку має бути багато іграшок у асортименті й у декількох екземплярах.

У групах для дітей старшого дошкільного віку вже не іграшки визначають зміст гри, а, навпаки, зміст гри визначає вибір іграшок. Старші дошкільники здатні пристосовувати для гри різноманітні предмети-замінники, проявляючи при цьому неабияку винахідливість.

І в молодшому і в старшому дошкільному віці іграшки у групі слід розташовувати так, щоб діти мали змогу самостійно користуватися ними у вільний час.

РОЛЬ ДОРОСЛОГО У РОЗВИТКУ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ

Важлива умова успішної організації сюжетно-рольових ігор – уміння педагога здобути довіру дітей, встановити з ними контакт.

Завдання дорослого – створити умови для виникнення гри, допомогти дітям зробити її захопливою, насиченою діями, а головне – розвивати у них уяву та фантазію, формувати вміння домовлятись одне з одним, враховувати думку іншого. Варто заохочувати будь-яку ініціативу, активне творення сюжету, самостійне розв’язання проблем та конфліктів під час гри.

Щоб застосувати найбільш ефективні методи і прийоми для підтримки змістовної довготривалої творчої гри, педагогу необхідно знати, чим керувалися діти, обираючи сюжет, чому зображують того чи іншого героя, які події відображають. Вибір гри, як правило, визначається силою пережитих дитиною почуттів, що пов’язані з різними історіями з життя найближчого.

·        слухання художніх творів;
·        розглядання яскравих ілюстрацій у книжках, картин;
·        перегляд кінофільмів, мультфільмів;
·        відвідування театру, цирку, зоопарку тощо.

Педагог може впливати на вибір гри, викликаючи у пам’яті дітей найбільш яскраві образи з тих, кого вони бачили, про що їм читали або розповідали.

Інколи, щоб стимулювати дітей до гри, можна показати їм виставу лялькового театру або іграшок.

Правильно створюючи умови для розгортання творчої гри, педагог має допомогти кожній дитині знайти своє місце в ігровому колективі і стати його активним членом.

Діти зазвичай люблять гратися разом, але це не означає, що не повинно бути індивідуальних ігор.

Природній потяг до наслідування часто призводить до конфліктів між малюками через володіння іграшкою. Але, якщо в групі є кілька однакових іграшок, часто можна спостерігати картину, коли діти граються поруч, наслідуючи дії одне одного.

З віком характер конфліктів змінюється. У дітей старшого віку суперечки можуть виникнути під час вибору гри, розподілу ролей, внесення в сюжет нових епізодів тощо. Поступово педагог привчає дітей розв’язувати конфлікти самостійно.

Вплив дорослого на ігри дітей у кожному віковому періоді має свої особливості. Гру дітей молодшого дошкільного віку вихователь організовує безпосередньо, часто стає її учасником, даючи приклад для наслідування, прищеплюючи дітям навички спільної гри, навчаючи їх діяти з іграшками.

У дітей старшого дошкільного віку роль вихователя не менш відповідальна, але його вплив на розвиток гри майже завжди опосередкований. Створивши умови для розгортання певної гри, дорослий продовжує уважно стежити за її виникненням, за розвитком сюжету, за характером дитячих стосунків.