МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я: ЯК ПОДБАТИ ПРО СЕБЕ І БЛИЗЬКИХ  

ЗА МАТЕРІАЛАМИ  ТОВАРИСТВА ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА УКРАЇНИ

 https://redcross.org.ua/

Турбота про психічне здоров’я. Через пережиті кризові події зараз багато людей в Україні потребують психосоціальної підтримки.

Психо-соціальна підтримка – це форма допомоги, спрямована на покращення психічного та емоційного стану людини через соціальні взаємодії та психологічну підтримку. Цей підхід призначений для допомоги людям у різних життєвих ситуаціях, таких як війна ,стрес, травматичні події, втрата близької людини, хвороба, розлучення, а також інші важливі життєві події.

Психо-соціальна підтримка включає ряд дій та сервісів

Навіщо   надавати психосоціальну підтримку (ПСП)?

• Надання вчасної ефективної психосоціальної підтримки допоможе запобігти переростанню в людини смутку, стресу і страждання в більш серйозне та тривале переживання.

Відчувати на собі вплив кризових подій – це нормально. Адже кожен може реагувати на них по різному. І для деяких людей реакції на кризові ситуації проходять самі. Тобто вони здатні знайти внутрішній спосіб покращити власний емоційний стан.

Але якщо реакції сильно виражені, проявляються довгий час або навіть посилюються, це означає, що людина не здатна впоратися зі стресом від пережитих подій самостійно та потребує додаткової підтримки.

• СТРЕС

Стрес – це нормальна реакція організму на фізичну або емоційну проблему. Стрес забезпечує захист організму людини від загрозливих і руйнівних наслідків, як психічних, так і фізичних. Тому його поява означає, що людина включилася в певну діяльність і намагається протидіяти небезпечному впливу наслідків кризових подій та інших негативних факторів.

Існують такі види стресу:

1.     Повсякденний (базисна лінія) – це ті проблеми, які тримають нас в стані настороженої готовності до всього, та без яких життя для багатьох людей стає абсолютно нецікавим.

2.   Кумулятивний (напруженість) має місце тоді, коли людина відчуває стрес протягом тривалого часу, що заважає її нормальному життю.

3.   Дистрес (шок) – це ситуації, коли людина не в змозі впоратися з проблемами самостійно, та страждає від фізичного або психологічного зриву.

Саме людина у стані дистресу, потребує додаткової підтримки.

• Стадії стресу

Сукупність різних несприятливих реакцій, які переважно виникають у нас внаслідок впливу негативних факторів, називаються стресовими ситуаціями або стресом.

Щодня він супроводжує кожну людину, тому важливо знати його стадії, а також шляхи боротьби та профілактики. 

Так як ми всі зараз в стадії постійного стресу, то відчуваємо втому. Це нормально, адже організм проходить різні стадії стресу (тривога, опір, виснаження). Щоб позбутися емоційного впливу, необхідно частіше проводити час з сім’єю, хвалити себе і своїх близьких, відпочивати, робити перерви і відволікатися за допомогою захоплень та хобі. Якщо ж ви відчуваєте виснаження протягом тривалого часу, необхідно звернутись за професійною допомогою.

• Типові нормальні реакції на стресові події

Відчувати будь-які емоції – природньо. І це нормально, коли на вас, вашу поведінку або вчинки впливають тривожні ситуації та події. Варто відзначити, що реакція на надзвичайний стрес і тривожні події в однієї людини може відрізнятися від реакції іншої людини.

Якщо якісь із зазначених ознак тривалий час у вас не зникають і навіть посилюються, варто звернутися за професійною підтримкою.  

Стрес – це нормальна реакція на кризову подію

як спілкуватись з людиною, яка переживає сильний стрес:

• Турбота про своє психічне здоров’я

• Кілька кроків до регулярної турботи про психічне здоров’я

Ми можемо любити роботу, дім, близьких людей, але також важливо любити себе. І один з таких проявів – турбота про власне психічне здоров’я.

Ось кілька рекомендацій, які можна виконувати до або під час надзвичайної ситуації, щоб допомогти собі бути готовим: 

5 ПРОСТИХ ПРАВИЛ ПСИХОЛОГІЧНОГО САМОЗАХИСТУ

Непередбачені ситуації; раптові зміни у побуті, роботі чи стосунках; складнощі у вашому власному житті або ваших близьких – все це може позначатися на емоційному стані будь-якої людини. І в такі миті особливо важливо створити для себе захисну оболонку та знайти способи, які допоможуть запобігти впливу негативних емоцій на ваше психічне здоров’я.

Команда HappyMind за підтримки компаній SATELIT.ua та  IPCopt.com.ua  створила спеціальний онлайн-тренажер для самостійного покращення психологічного здоров’я для військових ветеранів, поранених та мирного населення, яке постраждало від військової агресії росії. 

https://happymind.help/trenazher/ - ОНЛАЙН ТРЕНАЖЕР ДЛЯ УСУНЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ

Як це працює?

Вибравши зі списку психологічних труднощів, Ви побачите комплекс із кількох вправ. Вправи спеціально повторюються для опрацювання різних психологічних труднощів, щоб ви змогли набути необхідної постійної звички в роботі над своїм психологічним здоров’ям.

ОБИРАЄМО ПРОБЛЕМУ І ЗІ СПИСКУ ВПРАВУ, ЩО НАЙБІЛЬШЕ ІМПОНУЄ

Прості та при цьому максимально ефективні вправи дозволяють значно знизити рівень депресії, стресів, тривожності, вигоряння, нав’язливі думки, порушення сну.

Вважається, що для набуття нової звички її необхідно повторювати щодня на протязі від 21 дня до 6 тижнів.

 МЕТОД КОНЦЕНТРАЦІЇ ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ

Цей метод зняття напруги з розуму, нервів та психіки дійсно працює практично у всіх випадках 

Автор – Вікторія Назаревич

• Втомився – малюй квіти.
• Злий – малюй лінії.
• Болить – ліпи.
• Нудно – заповни листок паперу різними кольорами.
• Сумно – малюй веселку.
• Страшно — плети макраме або роби аплікації з тканин.
• Відчуваєш тривогу — зроби ляльку-мотанку.
• Обурюєшся – рви папір на дрібні шматочки.
• Переймаєшся — складай орігамі.
• Напружений – малюй візерунки.
• Важливо згадати – малюй лабіринти.
• Розчарований – зроби копію картини.
• Зневірився — малюй дороги.
• Треба щось зрозуміти – намалюй мандали.
• Потрібно швидко відновити сили — малюй краєвиди.
• Хочеш зрозуміти свої почуття – малюй автопортрет.
• Важливо запам’ятати стан – малюй кольорові плями.
• Якщо треба систематизувати думки – малюй стільники або квадрати.
• Хочеш розібратися в собі та своїх бажаннях – зроби колаж.
• Для пошуку оптимального виходу із ситуації — малюй хвилі і кола.
• Відчуваєш, що застряг і треба рухатися далі — малюй спіралі.
• Хочеш сконцентруватися на меті – малюй сітки та мішені.

 АРТ-ТЕРАПІЯ – ЛІКУВАННЯ МИСТЕЦТВОМ, ЯК МЕТОД РОБОТИ З ДІТЬМИ З ООП

АРТ-ТЕРАПІЯ – терапія за допомогою мистецтва, а точніше – за допомогою художньої діяльності. Це абсолютно безпечний спосіб, який не має протипоказань, але здатний розкривати глибоко заховані особистісні проблеми і вирішувати їх. 

Показання до арт-терапії

• тривожність, стреси, депресія, депресивний стан
• емоційна скутість
• поганий настрій, емоційна нестійкість
• відчуття самотності, занедбаності
• конфлікти з однолітками, батьками, братами та сестрами
• ревнощі до новонародженого в сім'ї
• важкі життєві ситуації – розлучення батьків, смерть близької людини
• імпульсивність
• страхи, фобії, панічні стани
• проблеми в сім'ї, нестача уваги з боку батьків
• знижена самооцінка
• негативна «Я-концепція» тобто негативне уявлення про себе

Якщо говорити про класичну арт-терапію, то вона включає в себе тільки візуальні види творчості, такі як: живопис, графіка, фотографія, малювання та ліплення. Але сучасна арт-терапія налічує значно більше видів методик.

Особливо необхідним арт-терапевтичний вплив є для тих дітей, які мають певні труднощі у вербалізації своїх переживань, наприклад через мовні порушення, малоконтактність, особливості поведінки тощо. На початку арт-терапевтичних занять дитині пояснюється, у чому буде полягати виконання завдання, що дитина може і чого не може робити. Як правило, підкреслюється, що ця робота не вимагає спеціальних художніх здібностей чи навичок, наголошується на вільному самовираженні за допомогою будь-яких матеріалів і засобів, що є в наявності.

Ігротерапія. метод профілактичного та лікувального впливу на дітей і дорослих, що сприяє розвитку та покращенню фізичного, психічного та емоційного стану практикуючого.

Моделі ігротерапії

• Недирективна модель
• Директивна модель

Недирективна модель. Цілі недирективної індивідуальної ігрової терапії можна коротко позначити в трьох пунктах:

• Індивідуальна ігрова терапія має на меті дати дитині можливість виявити, вилити назовні свої переживання і почуття, навіть приховані (агресію, страх, образу і т. ін.)
• Дати дитині можливість самостійно вирішити свої внутрішні конфлікти, проблеми, через розрядку, яку дає гра
• Створити для дитини таку атмосферу, яка відображає всі почуття дитини, в якій вона зможе прийняти відповідальність за свої вчинки.

В ході сеансу ігротерапії, побудованого за недирективною моделлю, терапевт лише інтерпретує отримувані дані, так само, як і в процесі бесіди, звичної для терапевтичного сеансу. Засоби, що використовуються в недирективній ігротерапії найчастіше систематизують так:

• Структуровані — ті, через які дитина виявляє власні потреби (ляльки, м'які іграшки)
• Неструктуровані — використовуються для емоційної розрядки (гра з піском, водою, глиною тощо).

Директивна модель

Мета директивної ігротерапії — сформувати у дитини форми поведінки, які є соціально схвалюваними, навчити дитину бажаних навичок існування у соціумі шляхом ідентифікації з різними персонажами гри. За нестачею якісних емпіричних досліджень недирективної моделі ігротерапії, директивна наразі вважається більш ефективною. Хоча об'єктивно розглядаючи дані можна стверджувати лише, що вона швидше дає бажаний результат.

Зоотерапія або анімалотерапія є одною з видів терапії, яка включає в себе використання тварин, як засіб для лікування. Мета такої терапії полягає у поліпшенні соціальних, емоційних, або когнітивних функцій пацієнта. 

Найбільш поширені види зоотерапії. 

• Іпотерапія – метод лікування, заснований на взаємодії людини зі спеціально навченим конем, адаптованим до можливостей в опануванні верхової їзди.
• Каністерапія – терапія з використанням собак; є одною з найбільш затребуваних видів анімалотерапії через свою доступність і соціальну поведінку тварини.  
• Дильфінотерапія – терапія з використанням дельфінів. 

Маскотерапія – це напрямок в арт-терапії, що базується на проекції внутрішнього глибинного стану людини назовні за допомогою маски, а також розвиває тілесну свободу, спонтанність, експресивність, здатність чути себе. Цю техніку також можна використовувати в роботі з дітками. Наприклад в роботі з агресивними дітьми. За допомогою маски, ми можемо дати спробувати дитині себе в більш слабкій ролі (дати маску зайчика, якого постійно ображає сірий вовчик і наш маленький зайчик нічого не може з цим вдіяти).  Знову ж таки досить популярна тема булінгу, коли ми можемо поясними діткам, що це таке за допомогою масок, розігравши якусь казку чи ситуацію або навпаки допомогти дитині стати більш впевненою примірявши на себе роль сильнішої тваринки.

Орігамі. Заняття орігамі зменшують рівень тривожності, розвивають дрібну моторику, сприяють налагодженню дружніх відносин.

Робота з глиною. Глина – це один із способів, що допомагає зближувати людей з їхніми почуттями, дозволяє відпрацювати практично будь-яку проблему. Глина є гнучкою, легко перетворюється, що дозволяє як створювати, так і руйнувати. 

Фототерапія. Робиться серія авторських фотографій, які потім аналізуються. Важливе використання сімейних фотографій, оскільки зображені події хоча й залишились у минулому, але підсвідомо вони продовжують впливати на людину. Фотографії допомагають пригадати минуле, усвідомити помилки, побачити образи.

Для ефективного впровадження арт-терапії в роботі з дітьми дошкільного віку важливо дотримуватись рекомендацій: 

1. Заняття не має перевищувати за часом 2 години. Цей час визначено максимальним з урахуванням підготовки до заняття, вибору інструментів та планування спільної з дитиною творчої діяльності. Наприклад, дошкільник може обрати інструменти, які йому необхідні та один з декількох варіантів діяльності: малювати фарбами, робити аплікації та ін. Це змотивує дитину до активної діяльності та допоможе підтримати інтерес.

2. Головна відмінність арт-терапії від мистецтва – орієнтованість саме на процес, а не на результат діяльності. Дорослий не має виправляти дії дитини та виконувати щось за неї.

3. Дорослий в процесі діяльності має налаштовувати дитину на спільну розмову, підштовхувати до обговорення, за потреби задавати питання. Наприклад, «Що ти намалював?», «Чи хотів би ти подарувати цей малюнок комусь?», «Які в тебе відчуття зараз?» та ін. Відповіді дошкільника та її коментарі в такому випадку дадуть підстави зробити висновки щодо психологічного стану дитини.

Отже, арт-терапія – це поєднання прийомів, спрямованих на дослідження стану дитини, розвитку її здібностей за допомогою мистецтва. Завдяки використанню арт-терапевтичних технік вихователь має можливість провести психодіагностику, вплинути на стан дитини, сконцентрувати увагу на її емоціях і почуттях. Арт-терапія включає творчу діяльність дошкільника, комфортну та цікаву для неї.

Різноманітні методики арт-терапевтичні методики розкривають широкий спектр здібностей дитини, а використання методів і технологій сучасних терапій об’єднує терапевтичні фактори невербальної експресії з вербальною взаємодією. Найбільш вдало це можна поєднати за використання арт-терапевтичних методик, які дозволяють створювати невимушені ситуації спілкування і максимально мотивувати дитину для спільної діяльності. Таке емоційно насичене спілкування на основі співпраці, безперечно, покращить результат будь-якої навчально-виховної роботи з вихованцями ЗДО.

 Гіперактивність та способи її корекції

Що таке гіперактивність?

Спеціалісти вказують, що гіперактивність виступає як один із проявів цілого комплексу порушень, що відмічають у надмірно рухливих дітей. Основний дефект пов’язаний із недостатністю механізмів уваги і гальмівного контролю. Тому подібне порушення точніше класифікують як синдром дефіциту уваги (СДУГ).

ПОРТРЕТ ДИТИНИ З СДУГ

Виділяють три основні симптоми прояву СДУГ:

1. дефіцит уваги;
2. імпульсивність;
3. підвищена рухова активність.

Дефіцит активної уваги

Рухова разгальмованість (гіперактивність).

Імпульсивність.

Якщо у віці до 7-8 років виявляються хоча б 6 із перерахованих ознак, можна лише припустити (але не поставити діагноз!), що дитина гіперактивна. Якщо балів 8 і більше, необхідно звернутись до спеціаліста (дитячий невролог, психіатр). Боятись звертатись до даних лікарів не варто, оскільки саме вони можуть допомогти правильно визначити діагноз і виробити адекватну схему лікування. 

ЯК ПРАЦЮВАТИ З ДІТЬМИ З СДУГ

Завдання педагога – допомогти дитині адаптуватися в дитячому колективі, дати йому відчуття комфортної, дружньої атмосфери, де все діти рівні і співіснують за суворими правилами та порядком.

При цьому не йдеться про систему, побудованої тільки на заборонах і присоромленню: метою педагога повинна бути організація середовища, що сприяє зростанню і розвитку дитини, а не просто стримування його в певних рамках.

Емоційний фон

Дуже важливо, в якому емоційному спектрі вибудує педагог спілкування з гіперактивною дитиною. Дорослий повинен бути стриманий, спокійний, позитивний. Від шуму і дратівливості з боку педагога, імпульсивність і некерованість вихованця тільки посилюється.

Інструкції – невеликі

У дитини дефіцит уваги, він не може «схоплювати на льоту», тому що у нього немає для цього ресурсів. Тому інструкції, що даються вихованцю з СДУГ, повинні не перевищувати 10 слів. Не можна давати багато доручень дитині, квапити, перевантажувати інформацією.

Чітка система заборон

Програма роботи з гіперактивними дітьми у ЗДО передбачає сувору, чітку і неухильну систему заборон і обмежень. При цьому кількість заборон має зводитися до мінімуму. Що слід зробити педагогу:

• позначити спільно з дитиною шкалу заборон;
• домагатися виконання цих заборон завжди (без поблажливості, які дитина може розцінювати як слабкість дорослого);
• потрібно врахувати, що для прийняття правила дитині з СДУГ потрібен час – близько 2-3 тижнів, тому вимагати швидкого реагування не можна.

система заохочень

Без неї не може бути системи покарань. Заохочення, як і покарання, має бути адекватним ситуації. Дорослому не потрібно перебільшувати успіх, а й знецінювати його теж не можна.

тактильний контакт

Тактильний контакт входить в основні особливості роботи з гіперактивними дітьми. Тому зазвичай таких дітей на заняттях садять ближче до вихователя. І в той момент, коли малюк відволікається, дорослий встигає застосувати легкий тактильний прийом – погладити дитину по голові, покласти йому руку на плече, ласкаво поплескати по спинці, що сприймається як сигнал повернення в діяльність, і якийсь час малюкові ці сигнали гостро потрібні.

Заняття з гіперактивними дітьми

Не змушуйте дитину сидіти на місці. Нехай веде себе активно під час заняття, а не сидить.

Скоротіть тривалість заняття. Нехай це буде 5 хвилин, в які дитина може сконцентруватися. Повторюйте ці «п’ятихвилинки» кожні 2-3 години, доходячи до 10 хвилин занять, довше не варто.

Заздалегідь обміркуйте, як буде проходити заняття, воно повинно бути цікавим і захоплюючим.

Постарайтеся скласти графік проведення цих коротеньких занять в один і той же час, щоб дитина змогла на них налаштуватися.

Особливістю пам’яті гіперактивних дітей є те, що вчора вони охоче вивчили матеріал, а сьогодні його вже не пам’ятають. У таких випадках не сваріться, зробіть вигляд, що нічого страшного не сталося. Зробіть паузу, пограйте, а потім можете повернутися до цього питання.

Основні моменти підходу до гіперактивних дітей:

• З такими дітьми необхідно починати заняття на початку дня.
• Для оптимальної організації рекомендується використовувати візуалізацію: схеми, малюнки.
• Необхідно виявляти послідовність. Не можна від дитини вимагати мультизадачності. На кожне завдання, що дається послідовно, відводиться певна частина часу.
• Не вимагайте від дітей вище їх можливостей. За необхідності знижуйте вимоги до акуратності, адже гіперактивні діти дуже часто проявляють неохайність.
• Необхідно завести щоденник, в якому буде оцінюватися поведінки і успіхи дитини. За позитивні оцінки його можна заохочувати, але в міру.
• Давайте йому можливість перепочити. Якщо малюк зміг спокійно всидіти на місці тільки половину часу на завдання, то дайте йому перепочити, переведіть його на інше заняття, влаштовуйте фізкультхвилинки, дозволяючи дітям розім’ятися і відпочити від роботи мозку.
• Створюйте ситуації, де дитина змогла б проявити свої здібності і відрізнитися від інших, показати свої сильні сторони. Знаючи свої сильні сторони і перемагаючи в змагання, гіперактивна дитина ніколи себе не відчуватиме обділеним.

 ЯК ПРАЦЮВАТИ З ДІТЬМИ АУТИСТАМИ

Існують перевірені прийоми і рекомендації, як займатися з дітьми з аутизмом в групі, створюючи безпечні і комфортні умови  

ЯК ДОПОМОГТИ АДАПТУВАТИСЯ АУТИСТУ В ДИТЯЧОМУ САДКУ

ВІЗУАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ

Оскільки діти з аутизмом в більшості своїй мають схильність до візуального мислення, їм набагато легше сприймати інформацію а) роздроблену на невеликі порції, б) в наочній формі. Так, дуже дієвим методом стане візуальний (ілюстрований) розклад, що дозволяє дитині завжди розуміти, що станеться далі.

ПІДТРИМКА

Робота з дітьми з аутизмом в дитячому садку обов'язково повинна включати в себе допомогу дитині в розумінні нею сенсу всього, що відбувається протягом дня в ЗДО. Для цього потрібно окремо промовляти всі дії і події, які відбуваються в даний момент або плануються.

СТЕРЕОТИПНІ ІГРИ

Аутиста не цікавлять сенсорні ігри, але при цьому він любить возитися з предметами, що мають подібні ознаки. Таке заняття теж можна зробити розвиваючим, надавши йому якийсь сенс і розширивши його межі.

КОНТАКТ З ІНШИМИ ДІТЬМИ

Коректна робота з дітьми з аутизмом у дитсадку неможлива без допомоги з боку педагога в налагодженні контакту з однолітками. Необхідно намагатися дуже делікатно і доброзичливо залучати дитину з РАС до спільних занять чи ігор, попереджаючи можливі епізоди агресії або неадекватності.

При цьому просто присікти небажану поведінку недостатньо: потрібно доброзичливо і ненав'язливо навчати аутиста взаємодіяти з дітьми більш правильно й соціально прийнятно, тобто як треба вчиняти в певній ситуації.

ПОМИЛКИ ПРИ РОБОТІ З ДИТИНОЮ-АУТИСТОМ

Основні помилки, які допускають вихователі при роботі з аутистами  базуються на нерозумінні самої суті аутизму. До них відносяться:

ПРИЙОМИ РОБОТИ З ДІТЬМИ З АУТИЗМОМ І ЯК НАЛАГОДИТИ ЇЇ ВЗАЄМОДІЮ З ІНШИМИ ДІТЬМИ

Провідна ознака розладів аутистичного спектру – недостатній розвиток навичок комунікації, соціальної взаємодії, або інакше – соціальної комунікації. Відповідно, усі прийоми, спрямовані на роботу з дітьми, зокрема в інклюзивному навчанні мають бути спрямовані на формування навичок спілкування, взаємодії між дитиною з РАС та іншими дітьми.

Говорити про спільну стратегію ми не можемо, оскільки діти з аутизмом відрізняються одне від одного – рівнем навичок, бажанням, можливістю і здатністю до спілкування, рівнем розвитку мовлення. Ми маємо обирати ті стратегії, які будуть пасувати конкретній дитині.

1. Система заохочень. Через порушення соціальної взаємодії часто дітей з аутизмом складно мотивувати до навчання через соціальне схвалення, похвалу. Ми маємо знати, що мотивує її із сторонніх заохочень. Це можуть бути іграшки, елементи з улюблених тем дитини – наприклад, діти з аутизмом можуть полюбляти щось на тему транспорту, тварин. Тобто вводимо систему заохочення дитини під час навчання з того, що їй цікаво.

2. Максимальна візуалізація. Усі діти з аутизмом – різні, але вони – переважно візуали, тож візуальна підтримка працює для них добре.

Візуалізація розкладу. Коли в малюнках чи піктограмах (або просто текстом) написаний режим для всього дня.

Візуалізація правил поведінки або правил навчання. Ми зображуємо, як потрібно сидіти на занятті, виконувати певні завдання. Адже коли ми говоримо, що ти маєш поводитися гарно, то кожен розуміє по-своєму. Візуалізуючи, ми конкретизуємо вимоги до дитини і наші очікування до її поведінки. Розміщуючи це в полі зору дитини, ми надаємо їй підказку і допомогу, щоби вона не забувала про правила. Якщо ж треба нагадати, завжди краще підійти й вказати на відповідне зображення, ніж робити зауваження вголос.

3. Моделювання. Коли ми говоримо, що хочемо, щоби дитина припинила себе поводити в певний спосіб, дуже рідко формуємо думку, як ми хочемо, щоби вона поводилася. Тому ми моделюємо прямо на собі, як в рольовій грі, як ми хочемо, щоби дитина поводилася. Не пояснюємо словесно, а показуємо. Тому що після кількох слів пояснень дитина виключається. Ми кажемо: “Треба піднімати руку ось так”, – і показуємо, як це робити. Потім просимо: “Покажи, як ти будеш піднімати руку”, – і дитина з нашою допомогою піднімає руку. Так ми формуємо в дитини нову поведінку. Паралельно можемо додати це до візуальних правил.

4. Під час роботи з дітьми з аутизмом ми маємо враховувати їхні особливості сприйняття й сенсорної роботи. У групі дитина перебуває в просторі високого сенсорного навантаження – довкола є багато шумів, однолітки говорять, шепчуться, рухаються, рухають предмети, щось впало, щось стукає, паралельно вихователь розповідає щось, може показувати інформацію візуально. Водночас, дитині ще й треба утримувати себе в просторі – тобто спокійно сидіти тут і зараз за партою.

Для дитини з аутизмом це може бути важко, тому ми маємо використовувати різні техніки. Наприклад, дитина може носити шумопоглинальні навушники. Якщо дитині складно одночасно слухати й переглядати інформацію в презентації або на інтерактивній дошці, слід давати аналогічний візуальний матеріал, який вона буде переглядати в своєму темпі. Для концентрації уваги можна дати дитині з РАС щось у руки перебирати.

ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ З РАС

Для аутичних дітей не є проблемою оволодіти навчальними навичками. У них добре розвинена механічна пам'ять, такі діти можуть чітко і без помилок відтворювати опанований матеріал. Але їм

Підготовка освітнього середовища до навчання дитини з аутизмом

Для створення відповідних та безперешкодних умов для навчання дитини з РАС необхідно задіяти такі групи ресурсів освітнього середовища:

• Предметно-просторові ресурси 
• Організаційно-смислові
• Соціально-психологічні 

Предметно-просторові ресурси важливі для всіх дітей з особливими освітніми потребами. Однак для дітей з аутизмом вони набувають особливого значення.

Упорядкований простір дозволяє звести до мінімуму чинники, що викликають стрес або відволікають. Це пов’язано зі схильністю аутичних дітей до завершеності та упорядкованості. Тому при створені відповідних і безперешкодних умов їхнього перебування в закладі освіти, доречно використовувати принцип структурованості. Це може бути розподіл простору на певні осередки за видами діяльності, що мають чітке розмежування і позначення. Наприклад, за допомогою килимка на підлозі, липкої стрічки, фото на стільці або шафці, стрічки по краю стіни. 

Узагальнено можна сказати: якщо довкілля чітке, однозначне та структуроване, діти з аутизмом комфортніше себе почувають і можуть продуктивніше діяти. 

Особливо важливо забезпечити такі структурні компоненти групової кімнати: 

• Кордони осередків для різних видів діяльності;
• Чітко окреслене індивідуальне місце для навчальної діяльності; 
• «Куток заспокоєння», де намальовано, що саме учень може робити, коли нервується. У цьому кутку відпрацьовують методи самоконтролю й саморегуляції; 
• сенсорна зона як місце, де завдяки відповідним засобам, діям та вправам можна регулювати стан дітей (зменшення збудливості, підвищення здатності до зосередженості, мобільності), а також сприяти становленню сенсо-моторної інтеграції у дітей. 

Організаційно-смислові ресурси. Ще один важливий різновид візуальної підтримки – візуалізовані правила. Щоб ефективно розповісти про правила, варто дотримуватися таких вимог:

• Правил має бути не більше п’яти водночас;
• Вони мають бути конкретними, простими, однозначними;
• Бажана риса правил — привабливість (можливо, з гумором, у вигляді віршу, або за ідеєю акровіршу). Тоді заголовні букви кожного рядку по вертикалі складають слово, що відповідає змісту правила. 
• Правила мають бути розташовані у місці, яке бачать всі;
• Правила мають бути змінними. Тобто, вони повинні враховувати актуальність розвитку конкретної дитини і всього колективу дітей.

Соціально-психологічні ресурси. Це, передусім, компетентність педагогічного колективу, їхня здатність висококваліфіковано супроводжувати освітній процес дітей.

Щоб надати необхідну допомогу дитині з аутизмом, навколо неї має зібратися команда супроводу. Команда узгоджено діятиме відповідно до потреб дитини, завдань її навчання і розвитку.

За міжнародними стандартами визначені пріоритети у виборі актуальних цілей. Це

• безпека,                        
• асоціальна (проблемна) поведінка,
• соціальний розвиток, 
• комунікативні навички, 
• ігрові навички,            
• самостійність,
• саморегуляція,           
• навчальні навички.

Від того, які цілі визначені, залежить зміст додаткових освітніх послуг.

Стратегічне планування додаткових освітніх послуг передбачає урахування динаміки розвитку дитини та впровадження постійних моніторингових процедур. 

Для чого необхідно здійснювати постійний моніторинг динаміки розвитку учня з особливими потребами?

Це дає змогу:

• Побачити наявність або відсутність позитивної динаміки розвитку дитини;
• Визначити, чи відбувається досягнення SMART-цілей; 
• Відкоригувати зміст та обсяг додаткових освітніх послуг.

Таким чином, команда супроводу розробляє гнучку стратегію надання додаткових освітніх послуг, базуючись на принципі дитиноцентризму. Завдяки компетентності фахівців та батьків, узгодженим та відповідальним діям команди супроводу, можна підвищити рівень соціальної адаптації дитини з РАС, його життєву компетентність, відкрити нові можливості. Це позитивно позначається не тільки на освітньому процесі, але й на житті загалом.