АРТ-ТЕРАПІЯ – ЛІКУВАННЯ МИСТЕЦТВОМ, ЯК МЕТОД РОБОТИ З ДІТЬМИ З ООП

АРТ-ТЕРАПІЯ – терапія за допомогою мистецтва, а точніше – за допомогою художньої діяльності. Це абсолютно безпечний спосіб, який не має протипоказань, але здатний розкривати глибоко заховані особистісні проблеми і вирішувати їх. 

Показання до арт-терапії

• тривожність, стреси, депресія, депресивний стан
• емоційна скутість
• поганий настрій, емоційна нестійкість
• відчуття самотності, занедбаності
• конфлікти з однолітками, батьками, братами та сестрами
• ревнощі до новонародженого в сім'ї
• важкі життєві ситуації – розлучення батьків, смерть близької людини
• імпульсивність
• страхи, фобії, панічні стани
• проблеми в сім'ї, нестача уваги з боку батьків
• знижена самооцінка
• негативна «Я-концепція» тобто негативне уявлення про себе

Якщо говорити про класичну арт-терапію, то вона включає в себе тільки візуальні види творчості, такі як: живопис, графіка, фотографія, малювання та ліплення. Але сучасна арт-терапія налічує значно більше видів методик.

Особливо необхідним арт-терапевтичний вплив є для тих дітей, які мають певні труднощі у вербалізації своїх переживань, наприклад через мовні порушення, малоконтактність, особливості поведінки тощо. На початку арт-терапевтичних занять дитині пояснюється, у чому буде полягати виконання завдання, що дитина може і чого не може робити. Як правило, підкреслюється, що ця робота не вимагає спеціальних художніх здібностей чи навичок, наголошується на вільному самовираженні за допомогою будь-яких матеріалів і засобів, що є в наявності.

Ігротерапія. метод профілактичного та лікувального впливу на дітей і дорослих, що сприяє розвитку та покращенню фізичного, психічного та емоційного стану практикуючого.

Моделі ігротерапії

• Недирективна модель
• Директивна модель

Недирективна модель. Цілі недирективної індивідуальної ігрової терапії можна коротко позначити в трьох пунктах:

• Індивідуальна ігрова терапія має на меті дати дитині можливість виявити, вилити назовні свої переживання і почуття, навіть приховані (агресію, страх, образу і т. ін.)
• Дати дитині можливість самостійно вирішити свої внутрішні конфлікти, проблеми, через розрядку, яку дає гра
• Створити для дитини таку атмосферу, яка відображає всі почуття дитини, в якій вона зможе прийняти відповідальність за свої вчинки.

В ході сеансу ігротерапії, побудованого за недирективною моделлю, терапевт лише інтерпретує отримувані дані, так само, як і в процесі бесіди, звичної для терапевтичного сеансу. Засоби, що використовуються в недирективній ігротерапії найчастіше систематизують так:

• Структуровані — ті, через які дитина виявляє власні потреби (ляльки, м'які іграшки)
• Неструктуровані — використовуються для емоційної розрядки (гра з піском, водою, глиною тощо).

Директивна модель

Мета директивної ігротерапії — сформувати у дитини форми поведінки, які є соціально схвалюваними, навчити дитину бажаних навичок існування у соціумі шляхом ідентифікації з різними персонажами гри. За нестачею якісних емпіричних досліджень недирективної моделі ігротерапії, директивна наразі вважається більш ефективною. Хоча об'єктивно розглядаючи дані можна стверджувати лише, що вона швидше дає бажаний результат.

Зоотерапія або анімалотерапія є одною з видів терапії, яка включає в себе використання тварин, як засіб для лікування. Мета такої терапії полягає у поліпшенні соціальних, емоційних, або когнітивних функцій пацієнта. 

Найбільш поширені види зоотерапії. 

• Іпотерапія – метод лікування, заснований на взаємодії людини зі спеціально навченим конем, адаптованим до можливостей в опануванні верхової їзди.
• Каністерапія – терапія з використанням собак; є одною з найбільш затребуваних видів анімалотерапії через свою доступність і соціальну поведінку тварини.  
• Дельфінотерапія – терапія з використанням дельфінів. 

Маскотерапія – це напрямок в арт-терапії, що базується на проекції внутрішнього глибинного стану людини назовні за допомогою маски, а також розвиває тілесну свободу, спонтанність, експресивність, здатність чути себе. Цю техніку також можна використовувати в роботі з дітками. Наприклад в роботі з агресивними дітьми. За допомогою маски, ми можемо дати спробувати дитині себе в більш слабкій ролі (дати маску зайчика, якого постійно ображає сірий вовчик і наш маленький зайчик нічого не може з цим вдіяти).  Знову ж таки досить популярна тема булінгу, коли ми можемо поясними діткам, що це таке за допомогою масок, розігравши якусь казку чи ситуацію або навпаки допомогти дитині стати більш впевненою примірявши на себе роль сильнішої тваринки.

Орігамі. Заняття орігамі зменшують рівень тривожності, розвивають дрібну моторику, сприяють налагодженню дружніх відносин.

Робота з глиною. Глина – це один із способів, що допомагає зближувати людей з їхніми почуттями, дозволяє відпрацювати практично будь-яку проблему. Глина є гнучкою, легко перетворюється, що дозволяє як створювати, так і руйнувати. 

Фототерапія. Робиться серія авторських фотографій, які потім аналізуються. Важливе використання сімейних фотографій, оскільки зображені події хоча й залишились у минулому, але підсвідомо вони продовжують впливати на людину. Фотографії допомагають пригадати минуле, усвідомити помилки, побачити образи.

Для ефективного впровадження арт-терапії в роботі з дітьми дошкільного віку важливо дотримуватись рекомендацій: 

1. Заняття не має перевищувати за часом 2 години. Цей час визначено максимальним з урахуванням підготовки до заняття, вибору інструментів та планування спільної з дитиною творчої діяльності. Наприклад, дошкільник може обрати інструменти, які йому необхідні та один з декількох варіантів діяльності: малювати фарбами, робити аплікації та ін. Це змотивує дитину до активної діяльності та допоможе підтримати інтерес.

2. Головна відмінність арт-терапії від мистецтва – орієнтованість саме на процес, а не на результат діяльності. Дорослий не має виправляти дії дитини та виконувати щось за неї.

3. Дорослий в процесі діяльності має налаштовувати дитину на спільну розмову, підштовхувати до обговорення, за потреби задавати питання. Наприклад, «Що ти намалював?», «Чи хотів би ти подарувати цей малюнок комусь?», «Які в тебе відчуття зараз?» та ін. Відповіді дошкільника та її коментарі в такому випадку дадуть підстави зробити висновки щодо психологічного стану дитини.

Отже, арт-терапія – це поєднання прийомів, спрямованих на дослідження стану дитини, розвитку її здібностей за допомогою мистецтва. Завдяки використанню арт-терапевтичних технік вихователь має можливість провести психодіагностику, вплинути на стан дитини, сконцентрувати увагу на її емоціях і почуттях. Арт-терапія включає творчу діяльність дошкільника, комфортну та цікаву для неї.

Різноманітні методики арт-терапевтичні методики розкривають широкий спектр здібностей дитини, а використання методів і технологій сучасних терапій об’єднує терапевтичні фактори невербальної експресії з вербальною взаємодією. Найбільш вдало це можна поєднати за використання арт-терапевтичних методик, які дозволяють створювати невимушені ситуації спілкування і максимально мотивувати дитину для спільної діяльності. Таке емоційно насичене спілкування на основі співпраці, безперечно, покращить результат будь-якої навчально-виховної роботи з вихованцями ЗДО.