Гіперактивність та способи її корекції

Що таке гіперактивність?

Спеціалісти вказують, що гіперактивність виступає як один із проявів цілого комплексу порушень, що відмічають у надмірно рухливих дітей. Основний дефект пов’язаний із недостатністю механізмів уваги і гальмівного контролю. Тому подібне порушення точніше класифікують як синдром дефіциту уваги (СДУГ).

ПОРТРЕТ ДИТИНИ З СДУГ

Виділяють три основні симптоми прояву СДУГ:

1. дефіцит уваги;
2. імпульсивність;
3. підвищена рухова активність.

Дефіцит активної уваги

Рухова разгальмованість (гіперактивність).

Імпульсивність.

Якщо у віці до 7-8 років виявляються хоча б 6 із перерахованих ознак, можна лише припустити (але не поставити діагноз!), що дитина гіперактивна. Якщо балів 8 і більше, необхідно звернутись до спеціаліста (дитячий невролог, психіатр). Боятись звертатись до даних лікарів не варто, оскільки саме вони можуть допомогти правильно визначити діагноз і виробити адекватну схему лікування. 

ЯК ПРАЦЮВАТИ З ДІТЬМИ З СДУГ

Завдання педагога – допомогти дитині адаптуватися в дитячому колективі, дати йому відчуття комфортної, дружньої атмосфери, де все діти рівні і співіснують за суворими правилами та порядком.

При цьому не йдеться про систему, побудованої тільки на заборонах і присоромленню: метою педагога повинна бути організація середовища, що сприяє зростанню і розвитку дитини, а не просто стримування його в певних рамках.

Емоційний фон

Дуже важливо, в якому емоційному спектрі вибудує педагог спілкування з гіперактивною дитиною. Дорослий повинен бути стриманий, спокійний, позитивний. Від шуму і дратівливості з боку педагога, імпульсивність і некерованість вихованця тільки посилюється.

Інструкції – невеликі

У дитини дефіцит уваги, він не може «схоплювати на льоту», тому що у нього немає для цього ресурсів. Тому інструкції, що даються вихованцю з СДУГ, повинні не перевищувати 10 слів. Не можна давати багато доручень дитині, квапити, перевантажувати інформацією.

Чітка система заборон

Програма роботи з гіперактивними дітьми у ЗДО передбачає сувору, чітку і неухильну систему заборон і обмежень. При цьому кількість заборон має зводитися до мінімуму. Що слід зробити педагогу:

• позначити спільно з дитиною шкалу заборон;
• домагатися виконання цих заборон завжди (без поблажливості, які дитина може розцінювати як слабкість дорослого);
• потрібно врахувати, що для прийняття правила дитині з СДУГ потрібен час – близько 2-3 тижнів, тому вимагати швидкого реагування не можна.

система заохочень

Без неї не може бути системи покарань. Заохочення, як і покарання, має бути адекватним ситуації. Дорослому не потрібно перебільшувати успіх, а й знецінювати його теж не можна.

тактильний контакт

Тактильний контакт входить в основні особливості роботи з гіперактивними дітьми. Тому зазвичай таких дітей на заняттях садять ближче до вихователя. І в той момент, коли малюк відволікається, дорослий встигає застосувати легкий тактильний прийом – погладити дитину по голові, покласти йому руку на плече, ласкаво поплескати по спинці, що сприймається як сигнал повернення в діяльність, і якийсь час малюкові ці сигнали гостро потрібні.

Заняття з гіперактивними дітьми

Не змушуйте дитину сидіти на місці. Нехай веде себе активно під час заняття, а не сидить.

Скоротіть тривалість заняття. Нехай це буде 5 хвилин, в які дитина може сконцентруватися. Повторюйте ці «п’ятихвилинки» кожні 2-3 години, доходячи до 10 хвилин занять, довше не варто.

Заздалегідь обміркуйте, як буде проходити заняття, воно повинно бути цікавим і захоплюючим.

Постарайтеся скласти графік проведення цих коротеньких занять в один і той же час, щоб дитина змогла на них налаштуватися.

Особливістю пам’яті гіперактивних дітей є те, що вчора вони охоче вивчили матеріал, а сьогодні його вже не пам’ятають. У таких випадках не сваріться, зробіть вигляд, що нічого страшного не сталося. Зробіть паузу, пограйте, а потім можете повернутися до цього питання.

Основні моменти підходу до гіперактивних дітей:

• З такими дітьми необхідно починати заняття на початку дня.
• Для оптимальної організації рекомендується використовувати візуалізацію: схеми, малюнки.
• Необхідно виявляти послідовність. Не можна від дитини вимагати мультизадачності. На кожне завдання, що дається послідовно, відводиться певна частина часу.
• Не вимагайте від дітей вище їх можливостей. За необхідності знижуйте вимоги до акуратності, адже гіперактивні діти дуже часто проявляють неохайність.
• Необхідно завести щоденник, в якому буде оцінюватися поведінки і успіхи дитини. За позитивні оцінки його можна заохочувати, але в міру.
• Давайте йому можливість перепочити. Якщо малюк зміг спокійно всидіти на місці тільки половину часу на завдання, то дайте йому перепочити, переведіть його на інше заняття, влаштовуйте фізкультхвилинки, дозволяючи дітям розім’ятися і відпочити від роботи мозку.
• Створюйте ситуації, де дитина змогла б проявити свої здібності і відрізнитися від інших, показати свої сильні сторони. Знаючи свої сильні сторони і перемагаючи в змагання, гіперактивна дитина ніколи себе не відчуватиме обділеним.