ЯК ПРАЦЮВАТИ З ДІТЬМИ АУТИСТАМИ

Існують перевірені прийоми і рекомендації, як займатися з дітьми з аутизмом в групі, створюючи безпечні і комфортні умови  

ЯК ДОПОМОГТИ АДАПТУВАТИСЯ АУТИСТУ В ДИТЯЧОМУ САДКУ

ВІЗУАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ

Оскільки діти з аутизмом в більшості своїй мають схильність до візуального мислення, їм набагато легше сприймати інформацію а) роздроблену на невеликі порції, б) в наочній формі. Так, дуже дієвим методом стане візуальний (ілюстрований) розклад, що дозволяє дитині завжди розуміти, що станеться далі.

ПІДТРИМКА

Робота з дітьми з аутизмом в дитячому садку обов'язково повинна включати в себе допомогу дитині в розумінні нею сенсу всього, що відбувається протягом дня в ЗДО. Для цього потрібно окремо промовляти всі дії і події, які відбуваються в даний момент або плануються.

СТЕРЕОТИПНІ ІГРИ

Аутиста не цікавлять сенсорні ігри, але при цьому він любить возитися з предметами, що мають подібні ознаки. Таке заняття теж можна зробити розвиваючим, надавши йому якийсь сенс і розширивши його межі.

КОНТАКТ З ІНШИМИ ДІТЬМИ

Коректна робота з дітьми з аутизмом у дитсадку неможлива без допомоги з боку педагога в налагодженні контакту з однолітками. Необхідно намагатися дуже делікатно і доброзичливо залучати дитину з РАС до спільних занять чи ігор, попереджаючи можливі епізоди агресії або неадекватності.

При цьому просто присікти небажану поведінку недостатньо: потрібно доброзичливо і ненав'язливо навчати аутиста взаємодіяти з дітьми більш правильно й соціально прийнятно, тобто як треба вчиняти в певній ситуації.

ПОМИЛКИ ПРИ РОБОТІ З ДИТИНОЮ-АУТИСТОМ

Основні помилки, які допускають вихователі при роботі з аутистами  базуються на нерозумінні самої суті аутизму. До них відносяться:

ПРИЙОМИ РОБОТИ З ДІТЬМИ З АУТИЗМОМ І ЯК НАЛАГОДИТИ ЇЇ ВЗАЄМОДІЮ З ІНШИМИ ДІТЬМИ

Провідна ознака розладів аутистичного спектру – недостатній розвиток навичок комунікації, соціальної взаємодії, або інакше – соціальної комунікації. Відповідно, усі прийоми, спрямовані на роботу з дітьми, зокрема в інклюзивному навчанні мають бути спрямовані на формування навичок спілкування, взаємодії між дитиною з РАС та іншими дітьми.

Говорити про спільну стратегію ми не можемо, оскільки діти з аутизмом відрізняються одне від одного – рівнем навичок, бажанням, можливістю і здатністю до спілкування, рівнем розвитку мовлення. Ми маємо обирати ті стратегії, які будуть пасувати конкретній дитині.

1. Система заохочень. Через порушення соціальної взаємодії часто дітей з аутизмом складно мотивувати до навчання через соціальне схвалення, похвалу. Ми маємо знати, що мотивує її із сторонніх заохочень. Це можуть бути іграшки, елементи з улюблених тем дитини – наприклад, діти з аутизмом можуть полюбляти щось на тему транспорту, тварин. Тобто вводимо систему заохочення дитини під час навчання з того, що їй цікаво.

2. Максимальна візуалізація. Усі діти з аутизмом – різні, але вони – переважно візуали, тож візуальна підтримка працює для них добре.

Візуалізація розкладу. Коли в малюнках чи піктограмах (або просто текстом) написаний режим для всього дня.

Візуалізація правил поведінки або правил навчання. Ми зображуємо, як потрібно сидіти на занятті, виконувати певні завдання. Адже коли ми говоримо, що ти маєш поводитися гарно, то кожен розуміє по-своєму. Візуалізуючи, ми конкретизуємо вимоги до дитини і наші очікування до її поведінки. Розміщуючи це в полі зору дитини, ми надаємо їй підказку і допомогу, щоби вона не забувала про правила. Якщо ж треба нагадати, завжди краще підійти й вказати на відповідне зображення, ніж робити зауваження вголос.

3. Моделювання. Коли ми говоримо, що хочемо, щоби дитина припинила себе поводити в певний спосіб, дуже рідко формуємо думку, як ми хочемо, щоби вона поводилася. Тому ми моделюємо прямо на собі, як в рольовій грі, як ми хочемо, щоби дитина поводилася. Не пояснюємо словесно, а показуємо. Тому що після кількох слів пояснень дитина виключається. Ми кажемо: “Треба піднімати руку ось так”, – і показуємо, як це робити. Потім просимо: “Покажи, як ти будеш піднімати руку”, – і дитина з нашою допомогою піднімає руку. Так ми формуємо в дитини нову поведінку. Паралельно можемо додати це до візуальних правил.

4. Під час роботи з дітьми з аутизмом ми маємо враховувати їхні особливості сприйняття й сенсорної роботи. У групі дитина перебуває в просторі високого сенсорного навантаження – довкола є багато шумів, однолітки говорять, шепчуться, рухаються, рухають предмети, щось впало, щось стукає, паралельно вихователь розповідає щось, може показувати інформацію візуально. Водночас, дитині ще й треба утримувати себе в просторі – тобто спокійно сидіти тут і зараз за партою.

Для дитини з аутизмом це може бути важко, тому ми маємо використовувати різні техніки. Наприклад, дитина може носити шумопоглинальні навушники. Якщо дитині складно одночасно слухати й переглядати інформацію в презентації або на інтерактивній дошці, слід давати аналогічний візуальний матеріал, який вона буде переглядати в своєму темпі. Для концентрації уваги можна дати дитині з РАС щось у руки перебирати.

ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ З РАС

Для аутичних дітей не є проблемою оволодіти навчальними навичками. У них добре розвинена механічна пам'ять, такі діти можуть чітко і без помилок відтворювати опанований матеріал. Але їм

Підготовка освітнього середовища до навчання дитини з аутизмом

Для створення відповідних та безперешкодних умов для навчання дитини з РАС необхідно задіяти такі групи ресурсів освітнього середовища:

• Предметно-просторові ресурси 
• Організаційно-смислові
• Соціально-психологічні 

Предметно-просторові ресурси важливі для всіх дітей з особливими освітніми потребами. Однак для дітей з аутизмом вони набувають особливого значення.

Упорядкований простір дозволяє звести до мінімуму чинники, що викликають стрес або відволікають. Це пов’язано зі схильністю аутичних дітей до завершеності та упорядкованості. Тому при створені відповідних і безперешкодних умов їхнього перебування в закладі освіти, доречно використовувати принцип структурованості. Це може бути розподіл простору на певні осередки за видами діяльності, що мають чітке розмежування і позначення. Наприклад, за допомогою килимка на підлозі, липкої стрічки, фото на стільці або шафці, стрічки по краю стіни. 

Узагальнено можна сказати: якщо довкілля чітке, однозначне та структуроване, діти з аутизмом комфортніше себе почувають і можуть продуктивніше діяти. 

Особливо важливо забезпечити такі структурні компоненти групової кімнати: 

• Кордони осередків для різних видів діяльності;
• Чітко окреслене індивідуальне місце для навчальної діяльності; 
• «Куток заспокоєння», де намальовано, що саме учень може робити, коли нервується. У цьому кутку відпрацьовують методи самоконтролю й саморегуляції; 
• сенсорна зона як місце, де завдяки відповідним засобам, діям та вправам можна регулювати стан дітей (зменшення збудливості, підвищення здатності до зосередженості, мобільності), а також сприяти становленню сенсо-моторної інтеграції у дітей. 

Організаційно-смислові ресурси. Ще один важливий різновид візуальної підтримки – візуалізовані правила. Щоб ефективно розповісти про правила, варто дотримуватися таких вимог:

• Правил має бути не більше п’яти водночас;
• Вони мають бути конкретними, простими, однозначними;
• Бажана риса правил — привабливість (можливо, з гумором, у вигляді віршу, або за ідеєю акровіршу). Тоді заголовні букви кожного рядку по вертикалі складають слово, що відповідає змісту правила. 
• Правила мають бути розташовані у місці, яке бачать всі;
• Правила мають бути змінними. Тобто, вони повинні враховувати актуальність розвитку конкретної дитини і всього колективу дітей.

Соціально-психологічні ресурси. Це, передусім, компетентність педагогічного колективу, їхня здатність висококваліфіковано супроводжувати освітній процес дітей.

Щоб надати необхідну допомогу дитині з аутизмом, навколо неї має зібратися команда супроводу. Команда узгоджено діятиме відповідно до потреб дитини, завдань її навчання і розвитку.

За міжнародними стандартами визначені пріоритети у виборі актуальних цілей. Це

• безпека,                        
• асоціальна (проблемна) поведінка,
• соціальний розвиток, 
• комунікативні навички, 
• ігрові навички,            
• самостійність,
• саморегуляція,           
• навчальні навички.

Від того, які цілі визначені, залежить зміст додаткових освітніх послуг.

Стратегічне планування додаткових освітніх послуг передбачає урахування динаміки розвитку дитини та впровадження постійних моніторингових процедур. 

Для чого необхідно здійснювати постійний моніторинг динаміки розвитку учня з особливими потребами?

Це дає змогу:

• Побачити наявність або відсутність позитивної динаміки розвитку дитини;
• Визначити, чи відбувається досягнення SMART-цілей; 
• Відкоригувати зміст та обсяг додаткових освітніх послуг.

Таким чином, команда супроводу розробляє гнучку стратегію надання додаткових освітніх послуг, базуючись на принципі дитиноцентризму. Завдяки компетентності фахівців та батьків, узгодженим та відповідальним діям команди супроводу, можна підвищити рівень соціальної адаптації дитини з РАС, його життєву компетентність, відкрити нові можливості. Це позитивно позначається не тільки на освітньому процесі, але й на житті загалом.