ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ДИТИНИ ІЗ СИНДРОМОМ ДАУНА

 зображення з Інету

Отже, у групу приходить дитина із синдромом Дауна. Спробуємо визначити послідовність дій педагога.

1-й – 2-й кроки: 

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ ІЗ СИНДРОМОМ ДАУНА

Сильні сторони: 

• соціальне розуміння; 
• емпатія й соціальні навички; 
• здатність до наслідування;
• самостійність; 
• побутові навички; 
• візуальна короткочасна пам’ять; 
• візуальне навчання; 
• читання. 

Слабкі сторони:

• слух і зір;
• вербальна короткочасна пам'ять; 
• навчання на слух; 
• мова і мовлення;
• робоча пам’ять;
• математика.

Отже, при розробці навчальної стратегії слід спиратися на сильну соціальну сторону: здатність до взаємодії, можливість спостерігати та наслідувати, опановувати поведінкові моделі. Потрібно поводитися з дітьми природно й більше з ними розмовляти. Так вони зможуть краще розуміти ваші дії. Важливо демонструвати моделі поведінки для наслідування, притаманні саме цьому віку. Докладати зусиль, щоб дитина виявила свою реакцію — необов’язково вербально.

Особливості пам’яті

У дітей із синдромом Дауна добре розвинена довготривала пам’ять. Вони можуть досить добре зберігати опановані знання, вміння та навички. Однак робоча пам’ять, яка відповідає за короткочасне утримання інформації та маніпулювання нею, має невеликий обсяг. Це спричиняє значні труднощі в навчальному процесі. Тому діти із синдромом Дауна потребують специфічних умов для опанування інформації, сприйнятої на слух.

Наприклад, вихователь каже: «Собака, яка біжить за кішкою, — чорна». Якщо дитина із синдромом Дауна сприймає це твердження на слух, у неї складеться враження, що кішка — чорна, тому що першу частину речення вона вже забула.

Тому у дітей з синдромом Дауна виникають труднощі з:

• здатністю слухати й розуміти співрозмовника;
• сприйманням інструкцій, вказівок; 
• розумінням прочитаного речення, тексту; 
• усним виконанням математичних обчислень

Однак доведено, що робоча пам’ять дітей з синдромом Дауна, а також здатність сприймати та виконувати інструкції, піддається тренуванню. 

Отже, потрібно створити оптимальне спеціальне середовище для розвитку і навчання, спираючись на сильні та враховуючи слабкі сторони дітей із синдромом Дауна. Призначення цього середовища – дати можливість дитині з порушеннями інтелектуального розвитку відчути свою індивідуальність, навчити її самоповаги, забезпечити ситуацію успіху, розширити сферу комунікації, тобто межі взаємодії з однолітками та дорослими. Це сприяє соціалізації таких дітей. Спеціальне освітнє середовище передбачає застосування комплексного підходу до організації навчально-виховного процесу. Це забезпечують інтегровані зв’язки між спеціалістами, які працюють з дітьми із синдромом Дауна. 

3-й крок: скласти календарно-тематичне планування на основі навчальних програм з врахуванням сильних і слабких сторін дитини, з якою  ви будете працювати.

З чого потрібно починати складати календарно-тематичне планування? Які запитання слід собі поставити? 

• По-перше, необхідно визначити важливість та актуальність змісту навчального матеріалу, обсяги, складність теми/розділу. 
• По-друге, які теми, що передбачають формування відповідних вмінь та навичок, можна винести за межі одного навчального предмету. Тобто, як забезпечити міжпредметні зв’язки? 
• По-третє, де і як буде здійснюватися практичне застосування знань, умінь та навичок, передбачених програмою? Хто буде нести відповідальність за відпрацювання та використання знань, умінь та навичок у життєвих ситуаціях? 

4-й крок: підібрати ефективні методи та методики навчання. 

Які методики потрібні? 

Методики, які допомогли б забезпечити педагогові мультисенсорний підхід у навчанні. Адже нейрофізіологічні дослідження довели, що діти краще опановують знання, коли «вмикаються» усі канали сприймання: слух, зір, дотик, нюх, смак.

Мультисенсорний підхід (від лат. multum– багато, sensus– сприймання, відчуття, почуття) — навчання з опорою на всі канали сприймання кожного з органів чуття (слуху, зору, дотику, нюху, смаку), що сприяє більш ефективному засвоєнню нового матеріалу

Крім традиційних вітчизняних методик та методичних прийомів, рекомендовано використовувати:

5-й крок: під час застосування методик опиратися на сильні й зважати на слабкі сторони.

6-й крок: проводити систематичний аналіз своєї взаємодії з дитиною під час навчання. 

Плануючи наступний крок реалізації навчальної програми, вихователь обов’язково повинен оцінити реакцію дитини на використані методи, прийоми, форми роботи, види вправ, завдань, їхню складність, особливості сприймання учнями пропонованого матеріалу тощо.

7-й крок: виявляти гнучкість — готовність змінюватися і змінювати. 

Потрібно повсякчас, на кожному з етапів своєї діяльності виявляти гнучкість, бути відкритим до змін в усьому: у собі, у педагогічних підходах, у застосуванні методів та прийомів роботи тощо. Це та здатність, те вміння, які допоможуть знайти ключик до кожного.

Навчання дітей із синдромом Дауна

В організації занять для дітей із синдромом Дауна, ефективно застосовувати такі підходи: безпомилкове навчання, практичний підхід, тематичне та системне вивчення навчального матеріалу, комплексний підхід до організації навчання.

Безпомилкове навчання

В організації занять для дітей із синдромом Дауна корисно використовувати підхід, що забезпечує безпомилкове навчання. Його суть полягає в попередженні можливих помилок. Цей підхід допомагає дитині просуватися вперед з відчуттям успіху, вибудовуючи траєкторію, що сприяє підвищенню компетентності та мотивації до опанування нових знань та вмінь. 

Термін безпомилкове навчання, за словами професора Сью Баклі, директора науково-дослідних програм Міжнародного фонду сприяння освіті людей із синдромом Дауна, означає, що на кожному із кроків нового завдання, педагог за необхідності підводить (підштовхує) дитину до прийняття правильного рішення чи підказує, щоб вона правильно впоралася із завданням. Такий метод дозволяє досягти успіху шляхом наслідування й багаторазового повторення потрібних дій, а не шляхом спроб та помилок. Педагог чекає, надаючи дитині можливість працювати самостійно. Але, якщо потрібно, пропонує свою підтримку, перш ніж вона зробить помилку. 

Крім того, варто пам’ятати, що складне завдання не сприяє розвитку дитини. Воно має бути адекватним, таким, яке дитина спроможна виконати. 

Надто важке завдання має два НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ для дитини із синдромом Дауна:

1) Особисті відчуття дитини. Якщо вони будуть негативними, то невдача породжуватиме невдачу, і дитина не захоче робити повторну спробу. 

2) Реакція дорослого на невдачу дитини. Діти дуже чутливі й відчувають вашу реакцію розчарування чи незадоволення результатом. Більше того, вони сприймають це як незадоволення ними. 

Як наслідок, у дитини формується негативне ставлення до навчання у всіх його можливих варіантах, страх зробити помилку, страх невдачі. 

Важливо пам’ятати, що пріоритетом є емоційний стан дитини, її позитивне ставлення до занять. 

Через практику до теорії

Ми розуміємо навчання як спеціально організований, цілеспрямований і керований процес взаємодії вихователя та дитини, що направлений на максимальне опанування та усвідомлення навчального матеріалу, подальше застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці. Тому потрібно використовувати підхід через практику до теорії. 

У нашому розумінні, практичне навчання — це вивчення теми, розділу, що відбувається в умовах, наближених до реальних. Завдяки такому підходу діти можуть набувати життєвого досвіду: маніпулювати предметами, брати участь у сюжетно-рольових іграх, приміряючи соціальні ролі, виконувати трудові операції зі справжніми засобами праці тощо

У календарно-тематичному плануванні з навчальних предметів необхідно обов’язково передбачити практичні роботи.

Вони можуть мати різну мету:

• опанування знань у процесі практичних дій
• пригадування раніше вивченого
• відпрацювання вмінь та навичок. 

Тематичне та системне вивчення

Якщо в дитини з синдромом Дауна не підтримувати вироблені вміння та навички, не надавати можливість їх застосовувати, то з часом вони втрачаються. Загалом, це характерно для будь-якої людини. 

Комплексний підхід до організації навчання

Ще один важливий момент, на якому хочемо акцентувати увагу, — створення практичного середовища в житті дитини, де вона змогла б використовувати набуті в закладі знання, вміння та навички. Це — відповідальність батьків. Лише вони спроможні забезпечити умови для реалізації сформованих поведінкових моделей у повсякденні.

 Рекомендації педагогам, які працюють з дітьми дошкільного віку з затримкою психічного розвитку

Затримка психічного розвитку – це особливий тип аномального розвитку, для якого характерний сповільнений темп розвитку однієї або декількох психічних функцій.

З позиції недосвідченого спостерігача дошкільники із ЗПР не так вже відрізняються від однолітків. Батьки часто не надають значення тому, що їх дитина трохи пізніше почав ходити самостійно, діяти з предметами, що затримується його мовленнєвий розвиток. Підвищена збудливість, нестійкість уваги, швидка стомлюваність спочатку проявляються на поведінковому рівні і лише згодом – на виконання завдань навчального плану.

До старшого дошкільного віку стають очевидними труднощі в засвоєнні програми дитячого садка: діти малоактивні на заняттях, погано запам'ятовують матеріал, легко відволікаються. Рівень розвитку пізнавальної діяльності і мови виявляється більш низьким порівняно з однолітками.

НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ ПОРУШЕННЯ:

 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З ДІТЬМИ З ЗПР

У спеціально організованих умовах навчання і виховання у дітей з затримкою психічного розвитку позитивна динаміка в засвоєнні умінь і навичок безумовна, але у них зберігається низька здатність до навчання.

Найбільш вдалим і дієвим методом у роботі з дітьми із затримкою психічного розвитку, як на фронтальних корекційно-розвивальних заняттях, так і в індивідуальній роботі, є ДИДАКТИЧНА ГРА – це навчальна гра. Вона допомагає дитині набути знання в легкій, доступній і невимушеній формі.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ ДІТЕЙ З ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

СПЕЦИФІКА РОБОТИ З ДІТЬМИ З ЗПР

1. Дітям із ЗПР властива низька ступінь стійкості уваги, тому необхідно спеціально організовувати і спрямовувати увагу дітей. Корисні всі вправи, розвиваючі всі форми уваги.
2. Вони потребують більшої кількості проб, щоб освоїти спосіб діяльності, тому необхідно надати можливість дитині діяти неодноразово на одних і тих же умовах.
3. Інтелектуальна недостатність в цих дітей проявляється в тому, що складні інструкції їм недоступні. Необхідно дробити завдання на короткі відрізки і пред'являти дитині поетапно, формулюючи завдання гранично чітко і конкретно. Наприклад, замість інструкції «Склади розповідь за картинкою» доцільно сказати наступне: «Подивися на цю картинку. Хто тут намальований? Що вони роблять? Що з ними відбувається? Розкажи».
4. Висока ступінь виснаження дітей з ЗПР може приймати форму як втоми, так і зайвого збудження. Тому не бажано примушувати дитину продовжувати діяльність після настання втоми. Однак багато дітей з ЗПР схильні маніпулювати дорослими, використовуючи власну стомлюваність як привід для уникнення ситуацій, що вимагають від них довільного поведінки,
5. Щоб втома не закріпилася у дитини як негативний підсумок спілкування з педагогом, обов'язкова церемонія «прощання» з демонстрацією важливого позитивного підсумку роботи. В середньому тривалість етапу роботи для однієї дитини не повинна перевищувати 10 хвилин.
6. Будь-який прояв щирого інтересу до особистості такої дитини цінується нею особливо високо, так як виявляється одним з небагатьох джерел почуття власної значущості, необхідного для формування позитивного сприйняття себе та інших.
7. Монтессорі-педагогіка – оптимальний вибір для дітей з особливостями в розвитку, так як ця методика дає унікальну можливість дитині працювати і розвиватися за своїми внутрішніми законами. Вальдорфська педагогіка як система не дуже підходить для таких дітей, так як особистість дитини із ЗПР легко применшити, а педагог виступає в даній системі у головній ролі. Як єдина оптимальна методика навчання грамоті, і залишається методика Н.А. Зайцева. Часто діти з ЗПР гіперактивні, неуважні і «Кубики» - єдина на сьогоднішній день методика, де ці поняття подано у доступній формі, де придумані «обхідні» шляхи в навчанні, де задіюються всі збережувальні функції організму.
8. Ігри на базі конструктора ЛЕГО сприятливо відбиваються на розвитку мовлення, полегшують засвоєння ряду понять, постановку звуків, гармонізують відносини дитини з навколишнім світом
9. Ігри з піском або «піскотерапія». Фахівці парапсихологи стверджують, що пісок поглинає негативну енергію, взаємодія з ним очищає людину, стабілізує її емоційний стан.

1.