Казкотерапія як метод впливу на дітей з особливими освітніми потребами
Казкотерапія — це метод, що використовує казкову форму для корекції
емоційних порушень і вдосконалення взаємостосунків з навколишнім світом. Метою
і завданням є – зменшення агресивності у дітей, усунення тривожності і страхів,
розвиток емоційної саморегуляції і позитивних взаємостосунків з іншими дітьми.
На заняттях можна використовувати різноманітні прийоми — розповідь, пояснення,
показ, складання казок дітьми тощо. Казка допомагає дітям зрозуміти емоційні
відносини між людьми та виховує в них позитивні риси характеру.
Казкотерапія допомагає розв’язати такі проблеми:
- труднощі в навчанні;
- інтеграція особистості у соціум;
- розвиток творчих здібностей;
- розширення свідомості;
- вдосконалення взаємодії з навколишнім світом;
- психологічна підготовка до напружених емоційних ситуацій.
Казка може стати чудовим інструментом для педагога, психолога, батьків, з
її допомогою легше знайти спільну мову з дитиною.
Його суть в тому, що коли дитина не хоче чогось робити, або чинить
неправильно, не сварити, не змушувати її і тим паче не застосовувати силу, а
вигадати казку, в якій герой дуже схожий на вашу дитину і потрапив в аналогічну
ситуацію, з якої виходить прийнявши правильне рішення. Дитина обов’язково
поставить себе на місце героя і надалі намагатиметься наслідувати його вчинок.
Чому необхідно застосовувати казкотерапію, особливо в роботі з дітьми з
ООП?
- Створює особливу казкову атмосферу, яка робить мрію дитини дійсністю та дозволяє приймати правильні рішення надалі.
- Дозволяє дитині вступити у боротьбу зі своїми страхами, комплексами, негативними рисами характеру, а потім вийти з неї переможцем.
- Надає малюку почуття впевненості і захищеності.
- Використовується для розвитку мовлення та корекції поведінки.
- Застосовується для роботи з психосоматичними захворюваннями як засіб створення
наміру та бажання одужати.
Як працювати з казками в терапевтичних і виховних цілях? Можна використовувати
народні або відомі авторські казки, сюжет яких відповідатиме потребам дитини.
Або ж можна самостійно вигадувати психотерапевтичні казки та працювати з ними
(посібник «Скриня – повна казок».
Робота з казками може бути у таких формах :
1.придумування казок;
2.переписування або дописування казок;
3.казкова лялькотерапія;
4.розігрування казок;
5.казкове малювання;
Придумування казок
Мета: виявити внутрішні конфлікти та ускладнення.
Дитина може складати казку, самостійно обираючи тему або за заданою першою
фразою. У першій фразі дорослий може повідомити про головних героїв і місце
дії. У власній казці дитина відображає свою проблемну ситуацію і способи її
розв’язання. Потім разом з дитиною ви можете проаналізувати казку, поставивши
їй ряд запитань по змісту казки. Аналіз проводиться щоб краще зрозуміти “зашифрований»
зміст у тексті казки, яку склала дитини.
Переписування казок
Переписування і дописування авторських та народних казок має сенс тоді,
коли дитині чимось не подобається сюжет, розвиток подій, ситуацій, кінцівка
казки тощо. Переписування казок — важливий діагностичний матеріал. Переписуючи
казку, дописуючи свій кінець або вставляючи необхідні персонажі, дитина саме
обирає найбільш відповідний її внутрішньому стану! розвиток подій і знаходить
той варіант розв’язанні ситуацій, що дозволяє їй позбутися внутрішнього
напруження — у цьому полягає психокоригувальний сенс і переписування казки.
Постановка казок за допомогою ляльок
Мета: удосконалювати і проявляти через ляльку ті емоції, які зазвичай з
якихось причин дитина не може собі дозволити проявити. Працюючи з лялькою,
дитина бачить, що кожна її дія негайно відбивається на поведінці ляльки. Це
допомагає їй самостійно коригувати свої рухи і робити поведінку ляльки
максимально виразною.
Розігрування казок
Мета: розвивати фантазію, уяву, здатність до творчої самореалізації,
зв’язне мовлення.
Дитині або групі дітей пропонується розповісти казку від першої або від
третьої особи. Можна запропонувати дитині розповісти казку від імені інших
дійових осіб, які беруть або не беруть участі в казці. Наприклад, як би казку
про Колобка розповіла Лисиця або інший герой.
Як створити терапевтичну казку
1. Необхідно обрати героя, близького дитині за статтю, віком, характером,
щоб навіть його ім’я було схожим.
2. Описуємо життя героя у казці так,
щоб дитина знайшла схожість зі своїм життям.
3. Відтворюємо в оповіді проблемну
ситуацію, відповідну до реальної, що переживає дитина.
4. Шукаємо з героєм способи
розв’язання проблеми супроводжуємо коментарями, показом ситуації з різних
поглядів.
5. Робимо висновок, долучаючи до цього дитину.