Колір як засіб пізнання внутрішнього стану дитини

Обов’язково слід звернути увагу на кольори, які обирає малюк: темні, «важкі» свідчать про неспокій, яскраві та ніжні – дитина у хорошому настрої. Саму близьку і дорогу людину він намагатиметься намалювати тим самим кольором, що і себе. Наполегливі та непосидючі маленькі художники зазвичай обирають теплі та гарячі кольори – малиновий, оранжевий. Тихі та мрійливі обирають холодні відтінки; контраст чорного і білого свідчить про внутрішній конфлікт автора, з яким він не може дати ради самостійно. Загалом, кольору надавали символічне значення з давніх-давен. Група вчених-психологів створила методику «кольорові діти», яка за допомогою обраних дитиною кольорів, визначає її характер, реакцію на життєві ситуації, емоційний клімат у сім’ї, а головне – те, яким він стане, коли виросте.

Жовті діти Жовтий – колір духовності і в той же час – небезпеки. Такі люди вільні, оригінальні, не такі, як всі, а тому небезпечні для консерваторів і тих, хто ставить порядок у всьому на перше місце. Ці діти найбільш творчі, вони мрійники, фантазери, казкарі. Вони надають перевагу іграм наодинці,  абстрактним іграшкам: гілячкам, камінцям, кубикам, шматинкам, наділяють їх суттєвістю силою своєї уяви. Коли така дитина виросте, надаватиме перевагу цікавій роботі; завжди буде у щось вірити, на щось надіятися, жити майбутнім. Разом з цим у неї можуть появитися такі риси, як непрактичність, намагання уникнути прийняття рішень, безвідповідальність.

Червоні діти Червоний – колір крові, здоров’я, енергії, життя, влади. Такі діти відкриті та активні; з ними завжди важко: вони неслухняні, збуджені, непосидючі, ламають іграшки. Коли вони виростуть, їх здатність працювати визначається бажанням отримати результат, добитися похвали та успіху. Пріоритетом для них завжди буде день сьогоднішній. Серед яскравих політиків найчастіше зустрічаються «червоно-жовті», серед розумних – «жовто-червоні».

Сині діти «Сині» – повна протилежність «червоним», тому «синіх» можна заспокоїти червоним кольором, а «червоних» – синім. Такі діти спокійні, врівноважені, працюють без поспіху, все обґрунтовуючи. Вони полюбляють полежати на дивані з книжкою, роздумувати та міркувати. Дружать вони з великою долею самовіддачі та самопожертви, бо на відміну від «червоних» люблять віддавати, а не отримувати. Частенько діти обирають синій колір не тому, що вони спокійні, а тому що потребують спокою.

Фіолетові діти Якщо говорити мовою кольорів, то фіолетовий – колір таємниці, ночі, містики, схильність до навіюваності. Такі діти живуть багатим внутрішнім світом, артистичні, дуже чуттєві. Їх легко загіпнотизувати, вони легко збуджуються. Намагаються справити враження, та при цьому здатні подивитися на себе з боку. Дуже ранимі, більше ніж інші потребують підтримки та заохочення.

Синьо-зелені діти Смарагдовий – колір води, льоду, означає глибину, гордість, престиж, марнославство. Даний колір є індикатором стану нервової системи. У того, кому він подобається, нерви перенапружені. Таке нервове напруження зумовлене характером людини, або ж острахом помилитися, втратити досягнуті успіхи, викликати критику. Не випадково усі адміністратори та чиновники переважно «синьо-зелені». Таких дітей важливо оберігати від зайвої регламентації. Їм необхідно надавати більше свободи, стимулювати ініціативність, замінювати покарання на заохочення, можливо зменшити вибагливість.

Зелені діти «Зелена» дитина почувається покинутою і дуже потребує материнської уваги та любові. До таких дітей, щоб вони не виросли консерваторами, які бояться змін (бо вони асоціюються з втратою), край необхідно застосовувати творче виховання, розвивати у них відкритість та цікавість. «Зеленим» необхідне почуття захищеності, надійності.

Оранжеві (помаранчеві) діти Ці діти, як і «червоні» та «жовті» легко збуджуються, але на відміну від них не дають виходу цьому збудженню. Тому діти веселяться, пустують, кричать без всякої на те причини, вони неприємні та верескливі – чим дратують та спустошують. Для «оранжевих» необхідно шукати раціональний вихід негативної енергії.

Коричневі діти  У коричневому оранжевий глушиться чорним, тому дискомфорт від спілкування менш помітний. Приземлений, затишний, навіть приємний у невеликих дозах коричневий колір у «коричневих» дітей стає способом створювати свій власний світ, надійний та закритий, маленький світ, який надає почуття безпеки. Існує чимало причин «коричневого» дискомфорту: слабке здоров’я, сімейні негаразди, безпосередня участь у драматичних подіях. Ну і розумова неповноцінність на сам кінець.

Чорні діти Чорний колір протипоказаний дітям, бо він несе загрозу. Діти рідко надають йому перевагу. Але, якщо дитина все ж обирає його, як домінуючий, це свідчить про сформовану ранню складну психіку та про пережитий стрес, який перевернув світ цієї дитини. Чим більше надається переваги чорному, тим сильніша загроза, тим драматичніший стан дитини.

Сірі діти Зовсім іншу психологічну картину надає сірий колір – теж небажаний дітям, бо означає рутину, безпросвітність, відторгнення, бідність. Найчастіше «сірі» діти замкнені, дуже тихі, несміливі. Така ситуація виникає у разі відсторонення дитини. Якщо людина не може одразу визначити, чи подобається їй сірий колір – це втомлена людина.

Пастельні кольори Це типові інфантильні кольори. Якщо доросла людина надає їм перевагу – вона зберегла у собі «дитину» та пов’язані з цим риси характеру.

Голубий говорить про свободу, безпечність, схильність до переміни обстановки. Його обирають переважно хлопчики; не виключно, що вони стануть моряками або пілотами.

Рожевий зазвичай обирають дівчатка. «Рожеві» діти ніжні, слабкі, несміливі. Така дитина дуже залежить від оточуючих, потребує постійної підтримки. Якщо рожевий обирає хлопчик, він як особистість проявляється сильніше.

Ліловому кольору надають перевагу дівчата. Він говорить про слабкість, ніжність, почуття самотності та беззахисності. «Лілова» дитина часто занурена у свій власний світ, дуже артистична.