Особливості роботи з дітьми з ЗПР

• основна увага спрямовується на розвиток у них досвіду практичної діяльності, формування навичок і вмінь самостійно оволодівати знаннями та  користуватись ними;
• виявити найбільш типові прогалини у знаннях з метою їх поступового заповнення для недопущення посилення відставання таких дітей від інших;
• максимально стимулювати їхню активність, підтримувати навіть незначні успіхи і акцентувати на цьому увагу інших дітей з метою створення навколо атмосфери позитивного і дружнього до них ставлення, постійної підтримки;
• використовувати наочність і докладне пояснення нових, навіть не досить складних алгоритмів;
• додатково пояснювати навчальний матеріал, давати можливість виконувати завдання у повільнішому темпі, зменшувати їхню кількість, надавати додаткові запитання з метою глибшого розкриття змісту завдання, наводити вже відомі їм аналогії;
• використовувати поетапну інструкцію і поетапне узагальнення, поділяти завдання на складові, формувати вміння планувати свою діяльність у процесі його вирішення, словесно звітувати про виконання;
• поступово підвищувати темп роботи і працездатність дитини;
• обов’язкові ігрові прийоми у процесі, не використовуючи при цьому різких заборон, а поетапно формуючи загальноприйняті прийоми навчальної діяльності;
• підвищувати мотивацію навчальної і пізнавальної діяльності шляхом постійної підтримки і стимулювання

Нетрадиційні прийоми в малюванні, як засіб розвитку мотивації до образотворення дітей з ЗПР

У дітей дошкільного віку необхідно формувати здібності до пошуку знань, розвиток творчої особистості, креативність. Цьому якраз сприяє образотворча діяльність. У дітей з затримкою психічного розвитку (ЗПР) відзначається низький рівень технічних навичок малювання: це слабкий натиск на олівець, нерівномірне зафарбовування, вихід за межі виділеного контуру, рідко проявляються фантазії, відсутня жвавість уяви, легкість при виникненні образів. Разом з тим багато дослідників відзначають, що при всій недосконалості образотворчої діяльності таких дітей, процес малювання позначається на них досить позитивно та має психо-корекційну спрямованість освітньої діяльності. Отже, з одного боку, очевидна корисність занять образотворчої діяльністю, з іншого – знижений інтерес дітей до процесу та результату малювання. Вирішення цієї проблеми вбачається у використанні нетрадиційних технік зображення при навчанні дітей із ЗПР образотворчої діяльності. 

Вся робота розподілена за етапами.

На першому етапі навчання знайомимо дітей з найбільш простими видами нетрадиційних технік зображення. Навчання малюванню неправильно було б спрямовувати діяльність дитини на рішення конкретних образотворчих завдань, що стосуються безпосередньо відтворення форм і структури якого-небудь предмета. На цьому етапі дуже важливо виховати у дітей з ЗПР початкові форми сенсорних процесів (відчуттів, сприймань, уявлень), а так само навчити їх концентрувати свою увагу на певних властивостях предметів зображення.

Система захоплюючих вправ типу «намотати клубок ниток», «дощик - кап-кап-кап» і багато інших, а також дидактичні завдання сенсорного характеру, пов'язані з пізнаванням, назвою і розрізненням предметів за різними ознаками, дають можливість перейти до наступного етапу формування інтересу до образотворчої діяльності.

На даному етапі використовуються традиційні інструменти і матеріали (пензлі та фарби). Нетрадиційним тут є підхід до їх використання.

На другому етапі знайомимо з техніками, де необхідне використання додаткових інструментів, змішування фарби з іншими матеріалами або нанесення одного образотворчого матеріалу на інший. Тут діти вчаться орієнтовно-дослідницьких дій, експериментування, пізнають властивості матеріалів, правила застосування зображувальних матеріалів.

На третьому етапі використовуються змішані техніки, а також колективне малювання нетрадиційними техніками. При виконанні таких завдань діти вчиться аналізувати, комбінувати образи, працювати разом з однолітками, спілкуватись. Ці завдання досить складні. Спочатку діти вчаться працювати в парі (спершу з дорослим, пізніше з іншою дитиною), пізніше – невеликими підгрупами.

Існує багато технік нетрадиційного малювання, їх незвичайність полягає в тому, що вони дозволяють дітям швидко досягти бажаного результату. Наприклад: кому з дітей буде нецікаво малювати пальчиками, робити малюнок власної долонькою, ставити на папері плями і отримувати кумедний малюнок? Дитина любить швидко досягати результату в своїй роботі.

З дітьми молодшого дошкільного віку рекомендується використовувати:

• ·       малювання пальчиками;
• ·       відбиток печатками з картоплі;
• ·       малювання долоньками.

Дітей середнього дошкільного віку можна знайомити з більш складними техніками:

• ·       тичок жорсткої напівсухий пензлем.
• ·       друк поролоном;
• ·       друк пробками;
• ·       воскові крейди + акварель;
• ·       свічка + акварель;
• ·       відбитки листя;
• ·       малюнки з долоньки;
• ·       малювання ватяними паличками;
• ·       чарівні мотузочки.

А у старшому дошкільному віці діти можуть освоїти ще більш складні методи і техніки:

• ·       малювання піском;
• ·       малювання мильними бульбашками;
• ·       малювання зібганим папером;
• ·       ляпкографія з трубочкою;
• ·       монотипія пейзажна;
• ·       друк за трафаретом;
• ·       монотипія предметна;
• ·       ляпкографія звичайна;
• ·       пластилинографія.

Кожна з цих технік – це маленька гра. Їх використання дозволяє дітям відчувати себе розкутішими, сміливішими, безпосереднішими, розвиває уяву, дає повну свободу для самовираження.